Чим відрізняємось ми від європейців?

Posted on

Хотілось би цю публікацію присвятити читачі та блогерші talahasi78 (користуючись нагодою хотіла б запитати її справжнє ім’я, щоб було простіше до неї звертатись), оскільки в цій статті вона попросила описати щось позитивне щодо закордону. В процесі написання статті і згадалось це прохання, вийшло отак:

Українське суспільство здебільшого живе за принципом курятника: «на*рати на того, що на нижній планці і зіштовхнути того, хто на одній планці з тобою
З мого досвіду закордонного життя можу стверджувати протилежні тамтешні реалії. Відмінність між людьми при посаді та людьми, хто «нижчого» рангу не так гостро відчутна.
До прикладу, в Італії зовсім нормальне явище, якщо викладач на машині пригальмовує біля студента зі словами: «куди тобі треба – підвезти?» це ні не дивно, ні не насторожує і аж ніяк не свідчить про симпатії викладача. Так підвозять і двієчників, і відмінників не лише «добренькі» викладачі, а й ті, що суворіші. На це ніхто не звертає надмірної уваги – підвіз, запропонував послугу, от і добре.
В нас таке уявити дещо важче – скажімо відверто. Я пригадую випадок коли я взяла собі їсти в студентській їдальні, озирнулась і помітила, що вільні місця за столиками відсутні, окрім столика на шість осіб, де сиділа одна викладачка. Вирішила підійти і спитати дозволу аби присісти, дозволила, але таким поглядом зміряла, що почуваєшся огидною.
Коли я закінчувала там коледж ми собі влаштували там такий-собі випускний, зі запрошеними викладачами. Ніяких розмежовувань, там – викладачі, там – студенти, не було: сиділи всі в перемішку хто де.
«Там» все це значно простіше. Коли батьки йдуть до директора школи обговорити якісь питання з ними говорять на рівних, по-людськи, а згадуючи мою школу в Україні я чудово пам’ятаю як високо себе ставила директорка і як зверхньо вона розмовляла до батьків.  І це стосується не лише освітньої сфери, а й інших галузей, де доводиться мати справу з посадовцями.
Пригадую, коли вже моє перебування в Італії доходило до кінця я зустріла на вулиці директора середньої школи, що я там закінчила, він в той час вже був на пенсії. Мені чомусь закортіло до нього підійти. Я привіталась з ним, сказала, що є колишньою ученицею з тієї школи, він мене навіть згадав (унікальне складне іноземне прізвище робило мене “відомою”) і ми з ним дуже приязно поспілкувалась. Я вам скажу чесно: я живу напроти школи, де я вчилась будучи в Україні. І якщо я зустріну тамтешню директорку – я не те що вітатись, я обмину її десятою дорогою, як і деяких вчителів – просто отак буває, що нема жодного бажання з людьми навіть говорити.
“Тамтешні” люди не вирізняються між собою робочими місцями. Сказати, що ти працюєш касиром в супермаркеті не є нічим стидним. В нас же протилежність між директорами і звичайними працівниками надто різка. Звідси й українське прагнення посади (була вже стаття про посади для лохів).
Тому коли люди мріють про Європу і високі європейські цінності мені інколи смішно (як то кажуть і сміх, і гріх), бо такого не буде. Поки кожен не змінить своє ставлення і не зрозуміє, що насамперед треба бути людиною. Людиною, а не посадою.

09.02.2013

Поза посадовим курятником,
Ольга Врублевська

Advertisements

11 responses »

  1. ) нам до цього рости і рости.
    звуть мене Катерина, тож будем знайомі “офіційно”)

    Відповідь
  2. Якщо ми входим в ту множину людей, які живуть по вищеописаними Вами принципами, то тоді ми не можемо міркувати і жити якось інакше ніж вони. Якщо ми вважаємо, що описаний принцип курятника не припустимий і не живемо по ньому, то тоді ми виходимо з тієї множини і ми – то є вже інша множина. В цьому пості запропоновані дві множини: “ми”(люди, що живуть за принципом курятника) і “європейці”. Оскільки ми тільки що прийшли до висновку, що ми не входимо в множину “ми” значить ми маємо входити в множину “європейці”. Але ми не входимо в множину “європейці”, оскільки в заголовку чітко вказані дві множини і що ми то є “ми”, а не “європейці”. Виходить от такий парадокс. 🙂

    На мій погляд серед основних недоліків множини “ми” – є пихатість і дволикість. Ще можна віднести дурну впертість та прагнення до халяви.

    Відповідь
    • Олександре, Ви занадто прискіпливо поставились до займенників, а їхня роль не така передова, як ви описали.
      Під словом “ми” йдеться про ту масу людей, яка від європейців суттєво вирізняється, однак не можна судити про всіх українців і всіх європейців, на щастя, трапляються винятки.

      Відповідь
    • Засуджувати прагнення до халяви в коментах безплатної CMS WordPress на безплатному хостингу wordpress.com — в цьому щось є 😀 😀 😀 😀 😀

      Відповідь
      • Не наганяй 🙂
        WordPress – не такий вже безкоштовний. Якщо хочеш на ньому додаткових функцій – треба платити.
        А так, вони тут розміщують свою рекламу, тому блог для них спосіб заробітку.

      • Перепрошую за “нетематичне” втручання, але от мене дуже мучить питання: чому ви усі сидите на wordpress.com? Чим воно краще за Blogger чи той же ЖЖ??? От на блогері, наприклад, жодної реклами чи платних функцій, а з нього он теж люди тікають сюди.
        Був би вдячний за відповідь (сам хочу завести блог, і все вагаюсь, де воно правильно)…

      • Доброго дня!
        Дивіться в чому річ. Особисто я відповісти Вам чому сиджу на wordpress.com не можу – я завела блог тут, бо тут був створений один блог, що я читала і я не вибирала між іншими. Мені тут було зручно і все більш менш зрозуміло, тож тут і зробила. ЖЖ до прикладу мені не таке просте у виростанні.
        Але попрошу, щоб детальнішу відповідь Вам надав блогер bunyk(теж з wordpress), він зможе пояснити ті технічні аспекти які я не враховувала.

        Ах, ну й успішного блогерства! На яку тему хочете писати? як почнете – киньте посилання, подивлюсь на Вас 🙂

      • Я сиджу на wordpress, тому що в свій час не розібрався з інтерфейсом Blogger-а. Він якийсь заплутаний як на мене. А заходячи в ЖЖ взагалі зразу хочеться вийти.

  3. Сповіщення: Чого бракує нашому курятнику | опосередкована щирість

  4. Сповіщення: Державні курятники, оплата сервісу та хто головний | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: